Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розгрібати — дієслово недоконаного виду діал … Орфографічний словник української мови
розгрібання — я, с. Дія за знач. розгрібати … Український тлумачний словник
загрібати — а/ю, а/єш, недок., загребти/, бу/, бе/ш; мин. ч. загрі/б, загребла/, загребло/; док. 1) перех. Збирати, гребти що небудь у купу, в одне місце; згрібати. || розм. Набирати, зачерпувати. 2) перех., розм. Загарбувати, привласнювати. || Багато… … Український тлумачний словник
вигрібати — а/ю, а/єш, недок., ви/гребти, бу, беш; мин. ч. ви/гріб, ви/гребла, ви/гребло; док. 1) перех. Гребучи, витягати, вибирати звідки небудь щось сипке, розсипчасте і т. ін. || Риючи, розгрібаючи, знаходити, видобувати що небудь. 2) перех. Гребучи,… … Український тлумачний словник
прогортати — а/ю, а/єш, недок., прогорну/ти, горну/, го/рнеш, док., перех. 1) Розгрібаючи що небудь у різні боки, утворювати заглибину, лунку і т. ін. || Взагалі розгрібати, розкидати, розсовувати в різні боки що небудь сипке. 2) Відхиляти вбік, розхиляти в… … Український тлумачний словник
розграбувати — I розграбув ати див. розграбовувати. II розгр абувати див. розгрібати … Український тлумачний словник
лопатити — а/чу, а/тиш, недок., перех., розм. Розгрібати, згрібати, пересипати що небудь, лопатою … Український тлумачний словник
розграбати — дієслово доконаного виду розгрібати діал … Орфографічний словник української мови
гребти — бу/, бе/ш; мин. ч. гріб, гребла/, гребло/; недок. 1) неперех. Упираючись об воду веслом або чим небудь іншим, приводити в рух човен. || Працюючи веслом або чим небудь іншим, спрямовувати човен куди небудь. 2) перех. і без додатка, неперех.… … Український тлумачний словник
гребтися — бу/ся, бе/шся; мин. ч. грі/бся, гребла/ся, гребло/ся; недок. 1) Розгрібати, розривати що небудь сипке, пухке. 2) Те саме, що гребти 1) … Український тлумачний словник
